Походження нафти в контексті мобілістичної концепції тектогенезу

Abstract

Утворення нафти у таких великих кiлькостях мало мiсце тiльки один раз в iсторiї планети — в неогенi, що не мало аналогiв у минулi геологiчнi перiоди. Це було пов’язане з пiсляпермським розколом Гондвани. Деструкцiя цього монолiтного масиву, в якому було зосереджено 2/3 докембрiйської сiалiчної кори Пангеї з потужною (500–700 км) лiтосферою, привела до утворення рифтових зон. Її характерною рисою було те, що вони проявилися у внутрiшнiх плитових областях, не пiдпорядковувалися границям лiтосферних плит i не обумовлювалися їх взаємодiєю. Цi зони забезпечили глибокий дренаж “первозданної” недеплетованої нижньої мантiї. Саме вона, а не деплетована верхня мантiя, була джерелом флюїдних систем, насичених донаторами хiмiчних елементiв, необхiдних для синтезу нафти.

The origin of oil in great amounts took place in the history of the Earth only once: in the Neogene, which had no analogs during the last geological periods. This was related to the Post-Permian destruction of the Gondwana. Destruction of this monolith massif, which 2/3 of the Pre-Cambrian sialic crust of the Pangea, which a thick (500–700 km) lithosphere was concentrated in, has led to the formation of riftzones. They are characterized by the occurrence in the inner plate areas without subordination to the boundaries of lithospheric plates and not dependent on the interaction between them. These zones have provided a deep drainage of the “initial” nondepleted lower mantle. It was just the lower mantle, but not the depleted upper one, that was a source of fluidal systems saturated with donators of chemical elements which are necessary for the synthesis of oil.