“Гоголь” як інтертекст у просторові українського модернізму 20-х років (троє з кола “Розстріляного відродження”)

Abstract

Сукупність премодерністичних за своєю естетичною природою елементів поетики Гоголя, що її (сукупність) означено в статті метафоричним поняттям “Гоголь”, розглядається як гоголівський інтертекст в українському модернізмі 20-х років, доби пасіонарного піднесення національного культурного відродження. На емпіричному, герменевтичному та асоціативному рівнях проаналізовано гоголівські інтертекстеми – структурно та семантично значущі компоненти поетики творів Миколи Хвильового, В. Домонтовича, Миколи Куліша. Оприявнюється інспіраційний потенціал гоголівського інтертексту, який виступає креативним чинником модернізації художнього арсеналу вкраїнської літератури, укріплення її позицій у європейській літературній спільноті, ширше – у світовій духовно-культурній простороні.

The totality of the pre-modern elements of Gogol’s poetics, defined in the article by the metaphorical concept of ‘Gogol’, is viewed as the Gogolian intertext in Ukrainian modernism of the 1920s, the era of passionate rise of the national cultural revival. The analysis of Gogolian intertextual elements – structurally and semantically significant components of poetics in works by Mykola Khvyliovyi, V. Domontovych, Mykola Kulish – is carried out on the empirical, hermeneutical and associative levels. Thus, the paper reveals inspirational potential of Gogol’s intertext and its role of a creative factor in modernizing the artistic means of Ukrainian literature, strengthening its positions in the European literary community, and generally in the worldwide spiritual and cultural space.

Совокупность премодернистских по своей эстетической природе элементов поэтики Гоголя, определяемая в статье метафорическим понятием “Гоголь”, рассматривается как гоголевский интертекст в украинском модернизме 20-х годов, эпохи пассионарного подъёма национального культурного возрождения. На эмпирическом, герменевтическом и ассоциативном уровнях осуществляется анализ гоголевских интертекстем – структурно и семантически значимых компонентов поэтики произведений Миколы Хвылевого, В. Домонтовича, М. Кулиша. Раскрывается инспирационный потенциал гоголевского интертекста, его роль как креативного фактора модернизации художественного арсенала украинской литературы, укрепления её позиций в европейском литературном сообществе, шире – в мировом духовно-культурном пространстве.