Биополимеры и клетка, 1997, том 13
http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/151025
2024-03-29T07:18:47ZВивчення особливостей змішаного інфікування лімфоцитів вірусом імунодефіциту людини та деякими ДНК-геномними лімфотрогшими вірусами, що можуть бути асоційовані зі СНІДом
http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/155762
Вивчення особливостей змішаного інфікування лімфоцитів вірусом імунодефіциту людини та деякими ДНК-геномними лімфотрогшими вірусами, що можуть бути асоційовані зі СНІДом
Дяченко, Н.С.; Рибалко, С.Л.; Грицак, Т.Ф.; Максименок, К.В.; Дядюн, С.Т.; Повниця, О.Ю.; Нестерова, Н.В.; Береговенко, В.М.; Пацковський, Ю.В.
Вперше створено модель змішаної інфекції лімфобластоїдних клітин Т-фенотипу із залученням ВІЛ ти окремих ДНК-геномних вірусів, які можуть бути асоційовані зі СНІДом (вірус Епштейна-Барр, ВЕБ, з родини герпесвірусів та аденовірус людини 2-го типу, Ад). Вивчено деякі прояви змішаної інфекції Так, суперінфікування Ад, ВЕБ чи обома вірусами клітин МТ4/ВІІІ ЛБК, що хронічно інфіковані та продукують ВІЛ, призводить до зниження експресії р24 ВІЛ та гексону Ад. Подібний процес, але менш виражений, відбувається при одночасній гострій змішаній інфекції чутливих до ВІЛ клітин МТ4. Значне зниження утворення інфекційного ВІЛ, синтезу гексону Ад та капсидних білків ВЕБ спостерігається при різних варіантах послідовного подвійного чи потрійного інфікування клітин МТ4, причому репродукція ВІЛ більше гальмується в умовах потрійної інфекції Активність зворотіюї транскриптази, яку можна розглядати як ВІЛ-специфічну, знижується в разі суперінфікування Ад і ВЕБ чи тільки ВЕБ клітин МТ4/ВІІІ ЛБК, хоч суперінфікування тільки Ад цих продукуючих ВІЛ клітин призводить до підвищення рівня активності ферменту. Виявлено різке зниження продукції інтерферону при потрійному інфікуванні лімфоцитів з периферійної крові ВІЛ-інфікованих та клітин МТ4, проте останні зберігають здатність синтезувати інтерферон під впливом деяких бактеріальних глікопротеїдів. Отже, потрійна чи подвійна інфекція лімфобластоїдних клітин Т-фенотипу (МТ4) із залученням ВІЛ, Ад та ВЕБ характеризується взаємною інтерференцією вірусів, про що свідчить зниження синтезу інфекційного ВІЛ, в деяких випадках експресії р24 ВІЛ, рівнів зворотної транскриптази, утворення капсидних білків Ад та ВЕБ, що є пізньою функцією геномів цих вірусів. Проте вираженість гальмівного впливу вірусів неоднакова в різних досліджених системах змішаної інфекції, а в деяких з них спостерігається підвищення рівнів зворотної транскриптази. Одержані матеріали важливі, на нашу думку, для розуміння механізмів ВІЛ-інфекції, особливо в сучасних умовах значної циркуляції латентних лімфотропних вірусів.; Впервые создана модель сметанной инфекции лимфсбластоидных клеток Т-фенотипа с привлечением ВИЧ и некоторых ДНК-геномных вирусов, которые могут быть ассоциированы со СПИДом (вирус Эпштейна-Барр из семейства герпесвирусов и аденовирус человека 2-го типа). Выявлено значительное снижение титров инфекционпости ВИЧ, образования гексона Ад и капсидных белков ВЭБ в условиях тройного (ВИЧ + Ад + ВЭБ) или двойного (ВИЧ + Ад, ВИЧ + ВЭБ) инфицирования клеток МТ4 при разных вариантах неодновременного последовательного введения вирусов. Уровни экспрессии р24 ВИЧ при этом не изменялись. Активность обратной транскриптазы снижается в условиях тройного инфицирования клеток MT4/BIII, хронически инфицированных ВИЧ и продуцирующих его, тогда как суперинфицирование данных клеток Ад повышает уровень активности фермента. Установлено резкое снижение продукции интерферона в условиях тройного инфицирования лимфоцитов от ВИЧ-инфицированных и клеток МТ4. Полученные материалы о взаимной интерференции ВИЧ, Ад и ВЭБ в условиях совместного инфицирования клеток важны для понимания механизма ВИЧ-инфекции, особенно в условиях широкой циркуляции латентных лимфотропных вирусов среди населения Украины в современных экологических условиях.; A model of mixed infection of lymphoblastic cells of T-phenotype was first designed using HIV and some DNA-genomic viruses which may be associated with AIDS (Epstein-Barr virus belonging to Herpesviridae and human adenovirus type 2). Considerable decreasing of HIV infection Hires as well as Ad hexon and EBV capsid proteins formation under triple (HIV+ Ad+ EBV) or double (HIV +Ad, HIV + EBV) infection of MT4 cells in different versions of non-simultaneous consecutive introduction of each virus were revealed, while HIV p24 expression levels were unchanged. Reverse transcriptase activity decreases upon triple infection of MT4/BIII cells chronically infected by HIV and producing it, while superinfection of cells by Ad increases level of enzyme. Drastic decreasing of interferone production was observed upon triple infection of lymphocytes from HIV-infected pacients and MT4 cells. Obtained data on mutual interference of HIV, Ad and EBV upon joint infection of cells are important for HIV-infection mechanism understanding, especially in conditions of latent lymphotropic viruses broad circulation among population of Ukraine in contemporary ecological conditions.
1997-01-01T00:00:00ZНейротоксичность возбуждающих аминокислот и заболевания центральной нервной системы
http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/155761
Нейротоксичность возбуждающих аминокислот и заболевания центральной нервной системы
Магура, И.С.; Рожманова, О.М.
Избыточная активация рецепторов возбуждающих аминокислот приводит к повышению внутриклепючной концентрации Са²⁺ в нервных клетках, что может вызывать активацию протеинкиназ, фосфолипаз, протеаз, NO синтазы, нарушение функции митохондрий, накопление свободных радикалов и изменение экспрессии генов. Транзиторный интенсивный приток Са²⁺ в клетку может быть причиной неконтролируемой активности этих потенциально летальных процессов. Основным возбуждающим медиатором является L-глутамат. Гибель нейронов, сопровождающая воздействие возбуждающих аминокислот, является критическим фактором, общим для различных неврологических заболеваний от инсульта, черепно-мозговых травм, эпилепсии до таких хронических нейродегенеративных заболеваний, как болезнь Хантингтона, амиотрофический боковой склероз, болезнь Альцгеймера. Токсическое действие возбуждающих аминокислот возрастает при нарушениях энергетики нейронов. Оно также зависит от эффективности функционирования механизмов обратного захвата нейромедиаторов и состояния рецепторов возбуждающих аминокислот.; Надмірна активація рецепторів збуджуючих амінокислощ. веде до підвищення внутрішньоклітинної концентрації Са²⁺ , що викликає активацію протеїнкіназ, фосфоліпаз, протеаз, NO синтази, порушення функції мітохондрій, накопичення вільних радикалів і експресії генів. Транзиторний інтенсивний струм Са²⁺ у клітину може неконтрольовано активувати ці по тенціально летальні процеси. Загибель нейронів, що супроводжує надмірну дію збуджуючих амінокислот, є критичним фактором, загальним для різноманітних неврологічних захворювань від інсульту, черепно-мозкових травм, епілепсії до таких хронічних нейродегенеративних захворювань, як хвороба Хантінгтона, аміотрофічний латеральний склероз, хвороба Альцгеймера Токсична дія збуджуючих амінокислот зростає при порушеннях енергетики нейронів. Нона також залежить від ефективності функціонування, механізмів зворотного транспорту нейромедіаторів і стану рецепторів збуджуючих амінокислот.; Excessive activation of excitatory amino acids (EAA) receptors leads to increased intraceltular Ca²⁺ followed by activation of protein kinases, phosplwlipases, proteases, nitric oxide synthase, Impaired mitochondria! function, the generation of free radical and alterations in gene expression. A transient intese influx of Ca²⁺ may lead to uncontrolled activation of one or more of these potentially lethal processes. Neuronal death subsequent to excessive excitatory amino acids EAA mediated excitation, often reffered to excitotoxicity, stand out as a critical factor common to a variety of neurological disorders range from acute insults, such as stroke, hypoglycemia, trauma and epilepsy, to chronic neurodegenerative states including AIDS-dementia complex, Huntington's disease, amyotrophic lateral sclerosis and Alzheimer's disease. Neurons may become more vulnerable to excitotoxic insult by excessive release or abnormal leakage of the neurotransmitter, impaired uptake, the possession of abnormal excitatory amino acid receptor subtypes, or if cellular energy metabolism is impaired.
1997-01-01T00:00:00ZОкислительный стресс и нейродегенеративные заболевания
http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/155760
Окислительный стресс и нейродегенеративные заболевания
Магура, И.С.; Рожманова, О.М.
Выяснение роли свободных радикалов в гибели нейронов, вызванной активацией рецепторов возбуждающих аминокислот, представляет значительный интерес в связи с изучением патогенеза острых и хронических неврологических заболеваний. Окислительно-восстановительные реакции, связанные с переносом электронов, сопряжены с возникновением свободных радикалов – атомов или молекул, содержащих орбиталь с неспаренным электроном. Некоторые свободные радикалы высокореактивны и способны захватывать электроны соседних молекул для заполнения вакансии в орбитали. Эти реакции могут повреждать различные биологические молекулы, включая ДНК, клеточные белки и мембранные липиды, вызывая окислительный стресс. Получены доказательства того, что избыточное образование свободных радикалов вовлекается в патологические процессы при болезнях Паркинсона, Альцгеймера, Хантингтона, амиотрофическом боковом склерозе. Предполагают, что накопление повреждений, связанных с окислением биологических молекул, обусловливает постепенное начало и прогрессирующее течение нейродегенеративных заболеваний. Окислительный стресс играет важную роль в патогенезе таких острых патологических состояний, как нарушения мозгового кровообращения и черепно-мозговые травмы.; Отримано докази того, що надмірне утворення вільних радикалів відіграє важливу роль у патологічних процесах при хворобах Альцгеймера, Паркінсона, Хантінгтона, аміотрофічному латеральному склерозі. Припускають, що накопичення пошкоджень, пов'язаних з окисленням біологічних молекул, обумовлює поступовий початок і прогресуючий розвиток хронічних нейродегенеративних захворювань. Окислювальний стрес також відіграє важливу роль у патогенезі гострих патологічних станів при порушеннях мозкового кровообігу і черепно-мозкових травмах.; The reduction of molecular oxigen to water during the course of oxidative-phosphorylation involves the formation of superoxide radical (O₂), hydrogen peroxide (H₂O₂), and hydroxil radical (HO⁻), known collectively as reactive oxidant species (ROS). Neurons are particularly vulnerable to H₂O₂. Transition metals such as iron interact with H₂O₂ to form the highly destructive OH– radical. The hydroxil radical is a particularly reactive oxidizing agent and is thought to be the prime mediator of oxigen toxicity. ROS can destabilize cellular calcium homeostasis by damaging mitochondrial electron transport, resulting in ATP depletion, which, in turn, compromises ion-motive ATPases. The maintenance of mitochondrial function may be a decisive factor in determining the degree and progression of neuronal injury caused by excitotoxins. ROS can also directly damage membrane ion pumps and channels. ROS contribute to the pathogenesis of some neurodegenerative disorders. The glutamate toxwity involves peroxide production, which contributes to loss of Ca²⁺ homeostasis. Neurotrophic factors attenuate glutamgte-induced accumulation of peroxides, elevation of intraceilular Ca²⁺ concentration, neuroioxicity and increase anti oxidant enzyme activities in neurons. Accumulating evidence indicates that excessive formation of free radicals may be involved in the pathophysiology of many neurodegenerative diseases, including Alzlieimer's disease, Partition's disease, Huntington's disease and amyotrophic lateral sclerosis. Oxidative stress is also implicated in acute brain disorders such as ischemia and traumatic damage.
1997-01-01T00:00:00ZДослідження ролі транеформуючих факторів росту у хворих на СНІД та саркому Капоші
http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/155691
Дослідження ролі транеформуючих факторів росту у хворих на СНІД та саркому Капоші
Стойка, Р.С.; Якимович, І.А.; Антоненко, С.В.; Барбашева, О.В.; Воронцова, А.Л.; Кудрявець, Ю.Й.; Фільченков, О.О.
Раніше ми виявили, що трансформуюча. активність факторів росту в сироватці крові хворих на СНІД і саркому Капоші є значно вищою, ніж у сироватці крові здорових донорів. Цю активність оцінювали за здатністю сироватки індукувати субстратнезалежний ріст нормальних фібробластів миші лінії NIH-3T3 у напіврідкому культу рольному середовищі, що містило 0,33 % агару. У цій роботі показано, що лікування хворих на саркому Капоші лафероном (рекомбінантний α2b-інтерферон) супроводжувалося значним зниженням рівня трансформуючої активності в сироватці крові, яке позитивно корелювало із суттєвим покращанням стану їх здоров'я. Для вивчення ролі транеформуючих факторів росту в модулюванні цитопатичного ефекту ВІЛ-інфекції було використано лінію МТ-4 Т-лімфобластоїдних клітин, інфікованих BRU-штамом ВІЛ-I (модель гострої літичної інфекції) або ІІІВ-штамом цього вірусу (модель хронічної інфекції). Цитопатичні ефекти ВІЛ визначали, підраховуючи відсоток мертвих клітин та кількість клітинних синцитіїв. Крім того, встановлювали вміст білка р24. Показано, що трансформуючий фактор росту β та/або епідермальний фактор росту (аналог трансформуючого фактора росту α) збільшували негативні впливи ВІЛ-1 в експериментальній моделі гострої інфекції. Впчив цих факторів не був таким однозначним, коли аналізували результати дослідження клітинної моделі хронічної інфекції. Отже, ВІЛ-інфекція супроводжується зростанням трансформуючої активності факторів росту в сироватці крові хворих на СНІД, і ці фактори росту можуть бути відповідальними за цитопатичні ефекти, які спостерігаються у хворих на СНІД; Ранее мы обнаружили, что трансформирующая активность факторов роста в сыворотке крови больных СПИДом и саркомой Капоиш значительно выше, чем. в сыворотке крови здоровых доноров. Эту активность оценивали по способности сывороток индуцировать субстратнезависимый рост нормальных мышиных фибробластов линии N/И-ЗТЗ в полужидкой среде, содержащей 0,33 % агара. В данной работе показано, что лечение больных саркомой Капоши лафероном (рекомбинантный α2b-интерферон) сопровождалось значительным снижением уровня трансформирующей активности в сыворотке крови, положительно коррелировавшим с существенным улучшением состояния их здоровья. Дш изучения роли трансформирующих факторов роста в модулировании цитопатического эффекта инфекции ВИЧ была использована MT-4-линия Т-лимфобласпюидных клеток, инфицированных либо BRU-штаммом ВИЧ-I (модель острой литической инфекции), либо IIIВ-штаммом этого вируса (модель хронической инфекции). Цитопатические эффекты ВИЧ определяли, подсчитывая процент мертвых клеток и количество клеточных синцитиев. Кроме того, определяли содержание вирусного белка р24. Показано, что трансформирующий фактор роста β и/или эпидермальныи факпюр роста (аналог трансформирующего фактора роста α) усиливали отрицательные влияния ВИЧ-I в экспериментальной модели острой инфекции. Действие этих факторов не было столь однозначным при анализе результатов исследования клеточной модели хронической инфекции. Таким образом, ВИЧ-инфекция сопровождается увеличением трансформирующей активности факторов роста в сыворотке крови больных СПИДом, что может вызывать цитопатические эффекты, наблюдаемые у больных СПИДом.; Earlier we found that the transforming activity of growth factors in blood serum of AIDS and Kaposi's sarcoma patients was considerably higher than that in healthy donors' blood serum. This activity was estimated by studying the ability of serum to induce anchorage-independent growth of NIH-3T3 mouse fibroblasts in the semisolid culture medium supplemented with 0.33 % agar. Here we showed that the treatment of Kaposi's sarcoma patients with laferon (recombinant α2b-interferon) caused a significant decrease in the level of transforming activity in blood serum of all treated patients and this decrease positively correlated with a substantial improvement of their health state. Two cellular models were used for the study of the role of transforming growth factors in the modulation of cytopathogenic effects of HIV-1 infection - MT-4 line of T-lymplwblastoid cells infected with BRU strain of HIV-l (model of acute lytical infection) and the same cells infected with IIIB virus strain (model of chronic infection). Cytopathogenic virus effects were estimated by counting the part of dead cells and the number of giant cells. The amount of p24 virus protein was also determined. It was found that transforming growth factor beta and I or epidermal growth factor (transforming growth factor alpha analogue) increased the negative HIV-l effects in the experimental model of acute infection. The action of these cytokines was not so uniform in the case when the cellular model of chronic infection was use in the study. Thus, HIV-I infection is accompanied by the increased transforming activity of growth factors in blood serum of AIDS and Kaposi's sarcoma patients and these growth factors could be responsible for cytopathogenic effects observed in AIDS patients. This could partially explain why the successful treatment of Kaposi's sarcoma patients with α2b-interferon is accompanied by an decrease of the transforming growth factors activity in blood serum of the treated patients.
1997-01-01T00:00:00Z