Економіка природокористування і сталий розвитокhttp://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/1606902024-03-28T10:39:54Z2024-03-28T10:39:54ZКонцептуальні підходи до розбудови конкурентоспроможного метрополійного простору та його системи охорони здоров’яКорнійчук, О.http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/1834192022-02-21T23:26:37Z2021-01-01T00:00:00ZКонцептуальні підходи до розбудови конкурентоспроможного метрополійного простору та його системи охорони здоров’я
Корнійчук, О.
На основі узагальнення успішного досвіду розвитку метрополій у Франції обґрунтовано концептуальні підходи до побудови конкурентного метрополійного простору в нашій державі та системи охорони здоров’я у трьох сферах тяжіння на основі взаємоузгоджених організаційних, управлінських та правових відносин між громадами метрополії. До метрополій України відносяться міста Київ, Дніпро, Одеса, Харків, Львів, а після деокупацї – і Донецьк. Ключовою проблемою названо відсутність інституційної бази для створення метрополій за стандартами ЄС для їх інтеграції в європейський простір на основі національних інтересів України. Такі підходи повинні відповідати четвертому етапу реформування адміністративно-територіального устрою на регіональному рівні: утворення 13 метрополій у 25 регіонах на базі міст-кандидатів – Запоріжжя, Вінниці, Кривого Рогу, Сум, Хмельницького, Ужгорода, Черкас, Житомира, Чернівців, Миколаєва, Полтави, Чернігова та Маріуполя. Наголошено, що життєздатність метрополій визначається експертами з адміністративної, економічної та соціальної складової. Стратегія системи охорони здоров’я метрополії повинна передбачати узгодження перспектив розвитку громад, районів та регіонів у створенні оптимальної системи первинної медичної допомоги, координацію роботи медичних закладів у госпітальному окрузі та в рамках надання третинної допомоги. З’ясовано, що метрополія утворює три зони впливу – у радіусі 15, 60 і до 300 км. Кожна громада надає первинну медичну допомогу та є частиною госпітального округу, який спеціалізується на наданні вторинної медичної допомоги. У третій зоні метрополія забезпечує надання третинної медичної допомоги з охопленням сусідніх областей. Із використанням зазначених підходів досліджено динаміку захворюваності населення метрополії м. Львів та його метрополійного регіону. Перспективними заходами Кабінету Міністрів України та Національної академії наук України визначено підготовку та проведення науково-експертного обговорення законопроекту України «Про утворення метрополій» із попереднім професійним обговоренням та залученням громадськості.; Based on the generalization of France’s successful experience in metropolitan development, conceptual approaches to building a competitive metropolitan space in Ukraine and the health care system in three areas of attraction based on mutually agreed organizational, managerial and legal relations between metropolitan communities are substantiated. The metropolises of Ukraine include the cities of Kyiv, Dnipro, Odesa, Kharkiv, Lviv, and after the deoccupation - the city of Donetsk. A key problem in Ukraine is the lack of discussion of the institutional framework for the creation of metropolises according to EU standards for their integration into the European space on the basis of Ukraine's national interests. Such approaches should correspond to the fourth stage of reforming the administrative-territorial system at the regional level. This should apply to the formation of 13 metropolises in 25 regions on the basis of candidate cities - Zaporizhia, Vinnytsia, Kryvyi Rih, Sumy, Khmelnytsky, Uzhhorod, Cherkasy, Zhytomyr, Chernivtsi, Mykolaiv, Poltava, Chernihiv and Mariupol. It should be noted that the viability of metropolises is calculated by experts from the administrative, economic and social components. The strategy of the metropolitan health care system should include harmonization of prospects for the development of communities, districts and regions in the creation of an optimal system of primary health care, coordination of medical institutions in the hospital district and in the provision of tertiary care. It should be borne in mind that the metropolis forms 3 zones of influence: the first - within a radius of 15 km, the second up to 60 km, the third – up to 300 km. Each community provides primary care and is part of a hospital district that specializes in providing secondary care. In the third zone, the metropolis provides tertiary care with coverage of neighboring areas using the above approaches. The dynamics of morbidity of the population of the metropolis of Lviv and its metropolitan region has been studied. Promising actions of the Cabinet of Ministers of Ukraine and the National Academy of Sciences of Ukraine include preparation and holding of scientific-expert discussion of the draft law of Ukraine "On the formation of metropolises" with preliminary professional discussion and public involvement.
2021-01-01T00:00:00ZСоціальні домінанти як осередок розвитку територіальних громад на інноваційній основі(синергетичний аспект)Куценко, В.Кінаш, І.Євтушенко, Г.http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/1834182022-02-21T23:26:42Z2021-01-01T00:00:00ZСоціальні домінанти як осередок розвитку територіальних громад на інноваційній основі(синергетичний аспект)
Куценко, В.; Кінаш, І.; Євтушенко, Г.
Протягом останніх років державна політика спрямована на прискорення інтеграції України в європейське співтовариство, що передбачає вдосконалення соціального забезпечення, якому повинно сприяти активне впровадження інновацій. Обґрунтовано, що ринкова трансформація економіки потребує вирішення комплексу проблем, пов’язаних із розвитком територіальних громад. Світовий досвід свідчить, що наразі головним фактором економічного зростання є соціальні домінанти, інтелектуальний потенціал населення.
Досліджено теоретичні, методологічні та практичні аспекти розвитку соціальних домінант як осередків територіальних громад, за допомогою яких створюються конкретні передумови та визначаються можливості формування інтелектуального потенціалу.
Проаналізовано основні тенденції розвитку соціальних домінант, здійснено оцінку сучасного стану процесів соціального розвитку на інноваційній основі в контексті забезпечення соціальної згуртованості суспільства. Особливу увагу приділено питанням використання ресурсів територіальних громад. Важливу роль відведено синергетичному підходу, зокрема при використанні людських ресурсів, визначенні їх життєвої траєкторії, що формується на соціоінноваційній основі. Виявлено, що соціальні інновації реальні, якщо вони забезпечені інвестиціями, мають цілеспрямований характер, набувають таких форм упровадження, як соціальні проєкти й соціальні реформи. Наголошено на специфіці інновацій, яка полягає в тому, що це не будь-яка цілеспрямована зміна, а лише така, предметним змістом якої є практичне нововведення, що створюється як відповідь на потреби людини, після чого воно набуває максимального поширення аж до повного насичення цієї потреби.
Теоретично доведено, що соціальні інновації сприяють відродженню та примноженню соціальних і культурних цінностей; забезпеченню соціальних трансформацій суспільства, зростанню трудового потенціалу, підвищенню якості освітніх, медичних, культурних та інших послуг, а також наближують вітчизняні соціальні стандарти до стандартів розвинених країн Європи.
Акцентовано увагу на питаннях активізації соціо-інноваційної діяльності, яка можлива лише на основі ґрунтовних знаннях. Саме тому значну увагу приділено освіті, зокрема у сфері забезпечення соціоінноваційного розвитку об’єднаних територіальних громад, що формує передумови для інноваційного піднесення національної економіки та сприяє підвищенню її конкурентоспроможності в цілому. При цьому зазначено, що власне освітня сфера повинна перейти на інноваційний шлях розвитку, що, у свою чергу, потребує оновлення навчальних планів, адаптованих до реалій сучасного періоду світової та вітчизняної економіки. Обґрунтовано напрями вдосконалення системи освіти, спрямованої на підготовку конкурентоспроможних фахівців, а також підвищення іміджу знань, організаційно-економічного розвитку територіальних громад.; In recent years, state policy has been aimed at accelerating Ukraine's integration into the European community, which provides for the improvement of social security. This should be facilitated by the active introduction of innovations. Market transformation of the economy requires solving a set of problems associated with the development of territorial communities. World experience shows that at present the main factor of economic growth is social dominants and the intellectual potential of the population.
The article examines the theoretical, methodological and practical aspects of the development of social dominants as the core of the formation of territorial communities. With the help of these dominants, objective reasons are created and the possibilities for the formation of intellectual potential are determined.
The main trends in the development of social dominants are analyzed, the assessment of the current state of the processes of social development on an innovative basis in the context of ensuring social cohesion of society is carried out. Particular attention is paid to the issues of using the resources of territorial communities. It is noted that a synergistic approach plays an important role, in particular when using human resources, determining their life trajectory, formed on a socio-innovative basis. The study revealed that social innovations become real if they are secured by investments, have a purposeful character, and acquire such forms of implementation as social projects and social reforms. It is emphasized that the specificity of innovation lies in the fact that it is not any purposeful change, but only one whose subject content is a practical innovation created as a response to human needs, after which it acquires maximum distribution until this need is completely saturated.
Social innovations, as noted in the study, contribute to: the revival and enhancement of social and cultural values; ensuring social transformations of society; growth of labor potential; improving the quality of educational, medical, cultural and other services; and in general bring domestic social standards closer to the corresponding standards of developed European countries.
Considerable attention is paid to the issues of enhancing socio-innovative activity. The authors note that the latter is achieved when it is based on solid knowledge. Therefore, the work pays great attention to the education system, including the provision of socio-innovative development of united territorial communities, which contributes to the formation of prerequisites for the innovative development of the country's economy and contributes to the development of a competitive economy as a whole. At the same time, the educational sphere itself must move to an innovative path of development, and this, in turn, needs to update the curricula, adapted to the realities of the modern period of the world and domestic economy. The article provides substantiated ways to improve the education system aimed at training competitive specialists. Also, the main directions of improving the image of knowledge, organizational and economic development of territorial communities have been developed.
2021-01-01T00:00:00ZІнструментарій фінансування екосистемної адаптації до зміни кліматуЯшкіна, В.http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/1834172022-02-21T23:26:38Z2021-01-01T00:00:00ZІнструментарій фінансування екосистемної адаптації до зміни клімату
Яшкіна, В.
Мета статті – визначення портфеля фінансування екосистемної адаптації до зміни клімату на основі аналізу традиційних ринкових інструментів, що використовуються для збереження, підтримки та відновлення екосистемних послуг і біорізноманіття. Наведено визначення екосистемної адаптації, її кваліфікаційні критерії та елементи їх застосування, на відміну від традиційних економічних заходів щодо біорізноманіття та збереження природи. Досліджено актуальність використання екосистемних та природних підходів для адаптації до зміни клімату і зниження ризику стихійних лих з огляду на збільшення частоти екстремальних погодних явищ, пов’язаних зі зміною клімату – сильних посух, повеней, теплових хвиль, штормів та інших небезпек. Відповідно, роз’яснено актуальність адаптації до кліматичних ризиків і небезпек у різних секторах економіки, наприклад сільському господарстві, землекористуванні, рибальстві, та природних компонентів з акцентом на прогнозі кліматичних впливів для європейського регіону з використанням ефективних і доступних заходів із додатковими довгостроковими соціальними та екологічними перевагами. Розглянуто тенденції та специфічні прогалини міжнародного досвіду фінансування заходів щодо адаптації до клімату. Систематизовано та наведено найпоширеніші інструменти фінансування природоорієнтованих рішень та екосистемної адаптації до зміни клімату, які вже застосовуються у світові практиці або мають потенціал практичної реалізації в різних галузях, включаючи екологічні та вуглецеві податки, субсидії, екологічні дозволи, торговельні квоти, страхування ризиків, боргові та пайові інструменти, а також інноваційні форми зелених кредитів, зелених облігацій і видів кліматичного страхування. Розглянуто особливості фінансування таких заходів за рахунок міжнародних фондів, банків розвитку та фондів Європейського Союзу. Проаналізовано можливості інтеграції фінансування екосистемної адаптації до зміни клімату до сучасних процесів розвитку відповідної адаптаційної політики України, зокрема в контексті виконання зобов’язань за Паризькою кліматичною угодою.; The article aims to determine the "portfolio" of financing ecosystem-based adaptation to climate change based on the analysis of traditional market instruments used to preserve, maintain and restore ecosystem services and biodiversity. The definition of ecosystem-based adaptation, its qualification criteria and elements of their application in contrast to traditional economic measures for biodiversity and nature conservation are revealed. The relevance of using ecosystem and nature-based approaches to adapt to climate change and reduce the risk of natural disasters given the increasing frequency of extreme weather events associated with climate change – severe droughts, floods, heatwaves, storms and other hazards are explored. Accordingly, the urgency of adaptation to climate-related risks and hazards in different economic sectors, e.g. agriculture, land use, fisheries, and natural components with a focus on the climate impacts prognosis for the European region, using effective and affordable measures with additional long term social and environmental benefits are explained. Trends and specific gaps in the international experience in financing climate adaptation measures are considered. The most common instruments for financing nature-based solutions and ecosystem-based adaptation to climate change, which are already used in world practice or have the potential of their practical implementation in various sectors, including environmental and carbon taxes, subsidies, tradable environmental permits, risk insurance, obligations, debt and equity instruments, as well as innovative forms of green loans, green bonds, and climate-related insurance types are systematized and represented. The specifics of financing such measures through international funds, development banks and European Union funds are considered. Possibilities of integrating financing of ecosystem-based adaptation to climate change to the current processes of climate change adaptation policy development of Ukraine, particularly in the context of performance of obligations under the Paris climate agreement, are considered.
2021-01-01T00:00:00ZСценарії реалізації інституційної реформи в управлінні зрошувальними системамиЖовтоног, О.Рижова, К.Зубко, А.http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/1834162022-02-21T23:26:36Z2021-01-01T00:00:00ZСценарії реалізації інституційної реформи в управлінні зрошувальними системами
Жовтоног, О.; Рижова, К.; Зубко, А.
Обґрунтовано актуальність інституційних трансформацій в управлінні цілісної державної політики відновлення меліоративного комплексу, реалізації відповідних інституціональних змін і запровадження нових фінансово-економічних механізмів його сталого функціонування для підтримки національної економіки на тлі глобальних економічних викликів та змін клімату, стають основною умовою для залучення інвестицій у водогосподарсько-меліоративний комплекс. Існуючі розробки з трансформації управління зрошенням в Україні потребують оцінки та приведення у відповідність до реалій сучасного виробництва й стану формування загальної водогосподарської політики протягом останніх років в умовах проведення інших реформ, зокрема у сфері земельних відносин, і децентралізації в управлінні на сільських територіях. Для вибору сталої моделі інституційної реформи в управлінні зрошуваними системами запропоновано використання системного аналізу, методу сценарного планування та індикативної комплексної оцінки сценаріїв. Важливу роль відведено ймовірним сценаріям реформування галузі зрошення на основі використання PEST та SWOT-аналізу загальних соціально-економічних і політичних умов, стану сучасного аграрного виробництва, й використання зрошення. Проаналізовано переваги та ризики для кожного з них. Розроблено методику порівняльної індикативної оцінки різних сценаріїв реалізації інституційної реформи, що характеризує ефективність водокористування та ведення зрошуваного землеробства при створенні нових інституцій і ризики щодо забезпечення якісних послуг для водокористувачів. Найбільш сталим і пристосованим до економічних та соціальних умов в Україні визнано сценарій скоординованої послідовної реформи переходу до децентралізованого управління водогосподарсько-меліоративними системами, що спирається на створення на всій площі використання зрошення сильних організацій водокористувачів на нижньому рівні управління внутрішньогосподарської інфраструктурою та корпоративних публічно-приватних структур управління на рівні основних магістральних каналів.; The development of an integrated state policy for the restoration of the irrigation and the implementation of appropriate institutional changes and the introduction of new financial and economic mechanisms for its sustainable operation. Institutional changes in irrigation management are becoming the main condition for attracting investment in restoration and modernisation of irrigation infrastructure. Existing developments in the transformation of irrigation management in Ukraine require assessment and alignment with the realities of existing agriculture practice and the state of formation of the general water policy of Ukraine in recent years and also taking into account other reforms, such as land reform and decentralization in rural management. The aim of the research was to adapt the methodological principles of irrigation management transformation to modern conditions of agricultural production and directions of reforming water resources management and water infrastructure (the main state water management and reclamation infrastructure and on – farm irrigation systems). To select a sustainable model of institutional reform in the management of irrigated systems in Ukraine, systems analysis and the method of scenario planning and indicative comprehensive assessment of scenarios is proposed. Based on the use of PEST and SWOT-analysis of general socio-economic and political conditions, the state of modern agricultural production and the use of irrigation, three most probable scenarios of irrigation reform are proposed and an analysis of benefits and risks for each of them were conducted. A method of comparative indicative assessment of different scenarios for the implementation of institutional reform has been developed, which characterizes the efficiency of water use and irrigated agriculture in the creation of new institutions and risks to ensure quality services for water users.
2021-01-01T00:00:00Z