Спелеологія і карстологія, 2014, № 12http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/1252792024-03-28T15:43:05Z2024-03-28T15:43:05ZПроявления гипогенного карста в Опукском массиве на Керченском полуостровеКлимчук, А.Б.Амеличев, Г.Н.Вахрушев, Б.А.Тимохина, Е.И.Науменко, В.Г.http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/1252862017-10-22T00:03:03Z2014-01-01T00:00:00ZПроявления гипогенного карста в Опукском массиве на Керченском полуострове
Климчук, А.Б.; Амеличев, Г.Н.; Вахрушев, Б.А.; Тимохина, Е.И.; Науменко, В.Г.
Массив Опук в юго-восточной части Керченского полуострова сложен верхнемиоценовыми известняками и находится в пределах сложного тектонического узла, характеризующегося повышенной геодинамической активностью в новейшее геологическое время. Примечательной особенностью массива является широкое развитие крупноблоковых скальных оползней, а также рвов и крупных глубоких расщелин, для которых ранее постулировалось сейсмогравитационное происхождение. Особенности строения и морфологии этих форм и других карстопроявлений массива указывают на их гипогенно-карстовый генезис, ранее установленный для аналогичных форм в Предгорном Крыму. Показано, что для развития гипогенного карста под воздействием восходящих потоков в районе имелись геологические, геодинамические и палеогидрогеологические предпосылки. Отмечено вероятное участие в гипогенном спелеогенезе флюидных систем плиоцен-четвертичного грязевого вулканизма. Массив Опук может рассматриваться как модель ранних стадий геоморфогенеза под контролем гипогенных карстовых структур, который в Предгорном Крыму происходил на этапах геоморфологического раскрытия мел-неогеновой пластовой структуры и начала формирования куэстового рельефа.; Масив Опук у південно-східній частині Керченського півострова складений верхнеміоценовимі вапняками і знаходиться в межах складного тектонічного вузла, що характеризується підвищеною геодинамічною активністю в новітній геологічний час. Примітною особливістю масиву є широкий розвиток великоблокових скельних зсувів, а також ровів і великих глибоких ущелин, для яких раніше постулювалось сейсмогравітаційне походження. Особливості будови і морфології цих форм та інших карстопроявів масиву вказують на їх гіпогенних-карстовий генезис, раніше встановлений для аналогічних форм у Передгірному Криму. Показано, що для розвитку гіпогенних карсту під впливом висхідних потоків в районі були наявні геологічні, геодинамічні та палеогідрогеологічні передумови. Відзначено вірогідне участь у гіпогенному спелеогенезі флюідних систем пліоцен-четвертинного грязьового вулканізму. Масив Опук може розглядатися як модель ранніх стадій геоморфогенезу під контролем гіпогенних карстових структур, який в Передгірному Криму відбувався на етапах геоморфологічного розкриття крейдо-неогеновой пластової структури і початку формування куестового рельєфу.; The Opuk massif in the south-eastern part of the Kerch Peninsula, comprised by limestones of the Upper Miocene limestones, is located within a complex tectonic unit characterized by increased geodynamic activity in the recent geological time. A notable feature is the large-scale large-block landslides development, as well as trenches and large deep crevices for which seismogravitational origin was postulated previously. Features of the structure and morphology of these forms and other karst features indicate their hypogene origin, recently established for similar forms in the Crimean Piedmont. It is shown that there were appropriate geological, geodynamic and paleohydrogeological pre-requisites for the development of hypogene karst by ascending deep-seated fluids in the area. It is likely that fluid systems of the Pliocene-Quaternary mud volcanism took part in hypogenous speleogenesis. The Opuk massif can be considered as a model of early stages of geomorphogenesis controlled by hypogene karst structures, which had occurred in the Crimean Piedmont during stages of geomorphological disclosure of the CretaceousNeogene sequence and the early formation of the cuesta relief.
2014-01-01T00:00:00ZГеология и геодинамика района СимферополяЮдин, В.В.http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/1252852017-10-22T00:02:56Z2014-01-01T00:00:00ZГеология и геодинамика района Симферополя
Юдин, В.В.
Приведены основные предшествующие модели строения района, фото, карты и разрезы. Для проведения геологических экскурсий и дальнейшего изучения показаны новые тектонотипические объекты. Рассмотрены геодинамические интерпретации гипогенного карста.; Приведені основні попередні моделі будови району, фото, карти і розрізи. Для проведення геологічних екскурсій і подальшого вивчення показані нові тектонотипичні об’єкти. Розглянуті геодинамічні інтерпретації гіпогенного карсту.; Basic preceding models of structure of the Simferopol region are critically reviewed and illustrated with photos, maps and cross-section. New tectonic objects are characterized, which can be used for realization of geological excursions and further studies. Geodynamics interpretations of hypogene karst are discussed.
2014-01-01T00:00:00Z«Ведмежі печери» на півдні Східної ЄвропиРідуш, Б.http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/1252842017-10-22T00:03:01Z2014-01-01T00:00:00Z«Ведмежі печери» на півдні Східної Європи
Рідуш, Б.
Більшість печерних місцезнаходжень пліоцен-плейстоцену на півдні Східної Європи розташовані в основних карстово-спелеологічних регіонах України та Молдови. Серед них є дві області гірського карбонатного карсту: Кримські гори, Карпати; і три області рівнинного карсту: Подільсько-Буковинська область з переважанням гіпсового карсту та Східноподільсько - Бессарабська та Північнопричорноморсько-Азовська область карбонату карсту. Найдавніші представники Ursidae відомі з пліоценових відкладів в одеських катакомбах. Рештки Ursus spelaeus та інших видів ведмедів були знайдені в більш ніж 40 печерах з усіх карстових регіонах. Вони найбільш численні в печерах Одеської області. З 1998 року кілька нових печерний місцезаходжень, що містять рештки U. spelaeus та U. arctos були виявлені в кількох карстових областях: Бінбаш-Коба, Кизил-Коба, Лісника, Мамут-Коба і Пастуша печери в Криму, Шевчишина (Усатове) біля Одеси, Буковинка, Кривчанська, Озерна і Атлантида печери в Подільсько-Буковинській області, Білих Стін і Молочний Камінь - в Карпатах. Усі наявні дані про кількість кісткових решток ведмедів та їх 14С датування узагальнені в чотирьох таблицях.; Большинство пещерных местонахождений плиоцен-плейстоцена на юге Восточной Европы расположены в основных карстово-спелеологических регионах Украины и Молдовы. Среди них есть две области горного карбонатного карста: Крымские горы, Карпаты; и три области равнинного карста: Подольско-Буковинская область с преобладанием гипсового карста и Восточноподольско-Бессарабская и Северопричерноморско-Азовская область карбоната карста. Древнейшие представители Ursidae известные из плиоценовых отложений в одесских катакомбах. Остатки Ursus spelaeus и других видов медведей были найдены в более чем 40 пещерах во всех карстовых регионах. Они наиболее многочисленны в пещерах Одесской области. С 1998 года несколько новых пещерных местонахождений, содержащие остатки U. spelaeus и U. arctos были обнаружены в нескольких карстовых областях: Бинбаш-Коба, Кизил-Коба, Лесника, Мамут-Коба и Пастушья пещеры в Крыму, Шевчишина (Усатово) возле Одессы, Буковинка, Кривчанская, Озерная и Атлантида пещеры в Подольско-Буковинской области, Белых Стен и Молочный Камень - в Карпатах. Все имеющиеся данные о количестве костных останков медведей и их 14С датировании обобщены в четырех таблицах.; The majority of Pliocene-Pleistocene cave sites at the south of Eastern Europe are situated in the main karst-speleological regions of Ukraine and Moldova. Among them there are two regions of mountain carbonate karst: Crimean Mountains, Carpathian Mountains; and three regions of the plaine karst: Podillja-Bukovynian region with prevailing of gypsum karst, and Eastern Podillja – Bessarabian and North Black Sea - Asovian regions of carbonate karst. The oldest representatives of the Ursidae are known from Pliocene deposits in Odessa limestone mines. Ursus spelaeus and other bear species remains were found in more than 40 caves from all karst regions. They are most numerous in caves of the Odessa region. Since 1998, several new cave sites containing U. spelaeus and U. arctos were discovered in few karst region: Binbash-Koba, Kizil-Koba, Lesnika, Mamut-Koba and Pastushia caves in Crimea, Shevchyshyna (Usatovo) near Odessa, Bukovynka, Kryvchanska, Ozerna, and Atlantyda caves in Podillja-Bukovynian area, Bilykh Stin and Molochnyi Kamin’ in the Carpathians. All available data on quantity of bear bone remains and 14C dating are summarized in four tables.
2014-01-01T00:00:00ZКарст Восточной СибириСолоненко, В.П.http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/1252832017-10-22T00:02:59Z2014-01-01T00:00:00ZКарст Восточной Сибири
Солоненко, В.П.
Помимо региональной характеристики карстовых явлений Сибирской платформы и её горно-складчатого обрамления, в работе (основанной на оригинальной публикации 1960 г.) рассмотрены взаимоотношения карста и многолетней мерзлоты, причины более слабого развития карста в складчатой зоне по сравнению с платформой. Особое внимание уделено карсту Черемховского района Приангарья, где проектировалось строительство Бархатовской ГЭС. Показано, что общая оценка степени закарстованности карстового участка по свитам, как это практиковал Н.И. Соколов, не имеет практического инженерно-геологического значения. Подвергнут критике методологический подход Н.А. Гвоздецкого к подсчёту коэффициента пустотности карбонатных пород для значительных площадей, основанный на измерениях пустотности в отдельных обнажениях. Отвергнуты выводы Н.И. Соколова и Н.А. Гвоздецкого о затухании карстовых процессов в сторону от р. Ангары в связи с потерей агрессивных свойств воды. Показано, что сульфатные воды юрской терригенной угленосной толщи, фильтруясь в карбонатные кембрийские отложения, не только сами растворяют карбонатные породы, но, смешиваясь с подземными водами карбонатной толщи, вызывают повышение агрессивности этих вод из-за того, что сульфат-ион высвобождает значительное количество свободной углекислоты из гидрокарбонатных вод. Региональное распространение имеют процессы интенсивного закарстования, протекающие в зоне смешения гидрокарбонатных вод зоны интенсивной циркуляции и глубинных напорных сульфатных солёных вод вследствие повышения аргессивности вод при переходе их из гидрокарбонатных в сульфатные.; Крім регіональної характеристики карстових явищ Сибірської платформи і її гірничо-складчастого обрамлення, в роботі (заснованій на оригінальній публікації 1960 року) розглянуті взаємовідносини карсту і багаторічної мерзлоти та причини більш слабкого розвитку карсту в складчастої зоні в порівнянні з платформою. Особливу увагу приділено карсту Черемхівського району Приангарря, де проектувалося будівництво Бархатовскої ГЕС. Показано, що загальна оцінка ступеня закарстованості карстової ділянки по свитах, як це практикував Н.І. Соколов, не має практичного інженерно-геологічного значення. Підданий критиці методологічний підхід Н.А. Гвоздецького до підрахунку коефіцієнта порожнинності карбонатних порід для значних площ, заснований на вимірах порожнинності в окремих відслоненнях. Відкинуті висновки Н.І. Соколова і Н.А. Гвоздецького про загасання карстових процесів у бік від р. Ангари в зв’язку з втратою агресивних властивостей води. Показано, що сульфатні води юрської теригенной вугленосної товщі, просочуючись у карбонатні кембрійські відкладення, не тільки самі розчиняють карбонатні породи, але, змішуючись з підземними водами карбонатної товщі, викликають підвищення агресивності цих вод через те, що присутність сульфат-іону вивільняє значну кількість вільної вуглекислоти з гідрокарбонатних вод. Регіональне поширення мають процеси інтенсивного закарстування, що протікають в зоні змішення гідрокарбонатних вод зони інтенсивної циркуляції і глибинних напірних сульфатних солоних вод внаслідок підвищення агресивності вод при переході їх з гідрокарбонатних до сульфатних.; The paper (based on an original publication of 1960) discusses regional characteristics of karst phenomena of the Siberian Craton and surrounding folded belts, karst and permafrost relationship, and the reasons for weaker karst appearance in folded belts in comparison with the craton. Special attention is devoted to the karst of the Cheremkhovo district in Priangarie where construction of the Barkhatovo Hydroelectric Power Station was planned. It is emphasized that general evaluation of a degree of karst development for entire geological formations has no practical engineering geologic value. N.A. Gvozdetsky’s methodological approach to the calculation of karst-related cavernous porosity for large areas, which based on measurements of porosity in isolated outcrops, is criticized. N.I. Sokolov’s and N.A. Gvozdetsky’s conclusions on decreasing of karstification towards watershed from Angara River due to loss of water aggressiveness are discarded. Contrarily, it is shown that at watershed sulfate waters from Jurassic terrigenous coal-bearing stratum, percolating into the Cambrian carbonate sediments, not only dissolve carbonate rocks using existing aggressiveness but also rejuvenate aggressiveness of descending waters while mixing with underground waters of carbonate formations because the presence of sulfate-ion liberates essential amount of free carbon dioxide from bicarbonate waters. Intensive karstification, occurring in the mixing zone where bicarbonate waters of the zone of vigorous circulation meet deep sulfate salty artesian waters, has regional distribution here. Rates of dissolution and disintegration of local carbonate rocks are analyzed on the basis of experiments involving natural waters of Angara River. A conclusion is made that there is no certain regularity in the dissolution rate of various species of carbonate rocks.
2014-01-01T00:00:00Z